Акрилове скло в душових кабінах, навісах і декорі: особливості використання

Працюючи з інтер'єром чи зовнішніми конструкціями, майстри часто обирають не скло, а матеріал, який зовні дуже схожий, але поводиться зовсім інакше. Йдеться про акрил — прозорий, міцний, гнучкий і легкий. У професійному середовищі його знають під назвою ПММА — поліметилметакрилат. Зазначимо: акрилове скло це не скло в прямому сенсі, а термопласт, який просто добре імітує його вигляд, при цьому на порядок зручніший у монтажі й догляді.

Душові кабіни

Монтаж душових стінок з акрилу починається ще з підготовки матеріалу. Щоб уникнути деформацій, важливо використовувати литий акрил, а не екструдований: він краще тримає форму після згинання й не дає хвиль при термічному навантаженні. Акрил ріжуть лазером або фрезою по контуру, після чого обробляють краї — інакше матеріал може дати мікротріщини на стиках.

При виготовленні душових панелей критично важливий кут згину. Якщо гнути без попереднього прогріву, акрил піде лусками. Але і перегрів призведе до помутніння. Оптимальна температура формування — близько 150–160°C, і форму потрібно фіксувати до повного охолодження.

На монтажі — свої нюанси. Акрил не можна прикручувати «в притиск» до металевих конструкцій: через температурне розширення йому потрібен мікрозазор. Інакше в зоні отворів під шурупи швидко підуть тріщини. Використовують м’які прокладки, а отвори — трохи більші за сам шуруп.

Як зазначають в компанії Elektro-Plast, що постачає акрил підприємства України, в експлуатації головне — не шкребти поверхню. Хоча акрил досить міцний, він вразливий до подряпин. Тому чистити його потрібно тільки м’якою тканиною й нейтральними засобами — без абразивів, спирту й аміаку.

Навіси: де все залежить від кріплення

Для виготовлення козирків і навісів листи акрилу нарізають по шаблону, іноді з попереднім вигином — залежно від геометрії. Найчастіше використовують прозорий литий акрил завтовшки 3–5 мм. Якщо потрібно зробити арку — лист нагрівають і формують у вигляді шаблону, потім закріплюють на металевий або алюмінієвий каркас.

Найбільш критичний момент у навісах — монтаж. Через коливання температури взимку й влітку лист «ходить» до 2 мм на метр. Тому кріплення має бути з допусками: гвинти ставлять через спеціальні шайби, щоб не пошкодити лист і дати йому рухатись.

На етапі експлуатації також важливо очищення. Скупчення пилу чи пташиного посліду може спричинити мікроподряпини під час дощу. В ідеалі — періодичне миття зі шланга й м’якою губкою, без високого тиску. Так акрил довше зберігає прозорість і форму.

Декор і підсвітка: гра з формою й світлом

Тут робота з акрилом — окрема історія. Щоб досягти потрібного світлового ефекту, обирають не прозорий, а матовий або опаловий акрил. Він ріжеться лазером із точністю до десятих міліметра, а потім — обробляється для ідеального краю, якщо елемент буде на видноті.

У декорі часто використовують акрил із гравіюванням, яке підсвічується по торцю. Але щоб підсвітка працювала рівномірно, товщина листа має бути однаковою по всій площині. Будь-яка деформація змінює розподіл світла — і ефект втрачається.

Монтаж декоративних панелей — зазвичай на двосторонню клейову стрічку або через невидимі кріплення. Але й тут важливо залишити мікрорух — інакше при зміні температури панель може вигнутись або навіть відклеїтись.